Гаррі Поттер і смертельні реліквії

У грудях у Гаррі похололо — і не через крижане шампанське в його келиху.

* Що ви маєте на увазі? — запитав він Мюріель. — Хто сказав, що його сестра була

сквибка? Здається, вона тяжко хворіла?

* Неправильно тобі здається, Баррі! — тітка Мюріель втішалася викликаним її словами

ефектом. — Та що ти можеш про це знати? Усе сталося за багато років до того, як тебе задумали,

і скажу чесно — навіть ті з нас, що тоді жили, так і не дізналися, що сталося насправді. Ось чому

я ніяк не діждуся прочитати, що там накопала Скітер! Дамблдор так довго мовчав про ту свою

сестру!

* Неправда! — прохрипів Додж. — Цілковита брехня!

* Він ніколи мені не казав, що його сестра була сквибка, — мимохіть вирвалося в Гаррі.

— А чого б це він мав тобі казати? — верескнула Мюріель, крутнувшись на стільці й

придивляючись до Гаррі.

— Причина, що Албус ніколи не говорив про Аріану, — втрутився Ельфаєс заціпенілим од

хвилювання голосом, — цілком, мушу сказати, зрозуміла. Він був такий пригнічений її

смертю...

— Ельфаєсе, чого її ніхто не бачив?—пронизливо крикнула Мюріель. — Чому половина з

нас і не підозрювала про її існування, поки з будинку не винесли труну і не влаштували

похорон? Де був святий Дамблдор, коли Аріана сиділа замкнена у підвалі? Сяяв у Гоґвортсі і

чхати хотів на те, що діється у нього вдома!

— Як це "замкнена у підвалі"? — перепитав Гаррі. — Що це означає?