Гаррі Поттер і смертельні реліквії

крім товченого скла, що ховалося в найглибших шарах мотлоху, мов жменька блискучого піску.

Гаррі сів і роздивився гострий уламок, об який порізався, однак не побачив там нічого,

крім віддзеркалення власного зеленого ока. Тоді поклав уламок на ранкову газету "Щоденний

віщун", що лежала непрочитана на ліжку, і, щоб притлумити раптовий потік гірких спогадів,

жалів та сподівань, викликаних знахідкою розбитого дзеркальця, ще завзятіше накинувся на

мотлох у валізі.

Минула ціла година, поки він остаточно її почистив, викидаючи непотріб, а решту речей

розклав на стосики, залежно від того, чи пригодяться вони йому надалі. Склав у куточку

шкільну та квідичну мантії, казанок, пергамент, пера й підручники, бо все це мало залишитися

тут. Цікаво було, що зроблять з ними тітка й дядько; напевно, спалять уночі, мов свідчення

якогось жахливого злочину. Свій маґлівський одяг, плащ-невидимку, набір для виготовлення

настійок, деякі книжки, фотоальбом, подарований колись Геґрідом, пачку листів та чарівну

паличку він склав у старий рюкзак. У передній кишені опинилися Карта Мародера та медальйон

із запискою, підписаною "Р.А.Б." Медальйон удостоївся такого почесного місця не через його

цінність — він узагалі був нічого не вартий, — а через те, якою ціною він дістався. На столі біля

полярної сови Гедвіґи залишився чималий стос газет: по одній на кожен день, проведений Гаррі

цього літа на Прівіт-драйв.

Він підвівся з підлоги, потягся й підійшов до письмового столу. Гедвіґа й не

поворухнулася, коли він почав гортати газети, кидаючи їх одну по одній на купу сміття. Сова

спала чи вдавала, що спить; вона сердилася на Гаррі, бо він останнім часом досить рідко