Гаррі Поттер і смертельні реліквії

бачок для сміття, що стояв у його кімнаті. Тоді пішов до ванни і підставив пальця під кран.

Страшенно дратувала безглуздість і недоречність того, що ще чотири дні йому не можна

чарувати... хоча він мусив визнати, що рваний поріз на пальці дошкуляв би йому і з чарами. Він

так і не навчився зцілювати рани, і тепер виявилося — особливо зважаючи на його найближчі

плани — що це серйозна прогалина в його магічній освіті. Загадавши собі конче розпитати в

Герміони, як це робиться, він узяв величезний клапоть туалетного паперу, спробував витерти

розлитий чай, після чого повернувся в кімнату і з грюкотом зачинив за собою двері.

Цілісінький ранок Гаррі спорожняв свою шкільну валізу — вперше, відколи шість років

тому її спакував. На початку кожного навчального року він просто вигрібав згори три чверті

вмісту й накладав нові речі, лишаючи на дні купу мотлоху — старі пера, сушені очі жуків,

розпаровані шкарпетки, що вже були йому малі. Кілька хвилин тому Гаррі запхав руку в цей

непотріб і відчув різкий біль у підмізинному пальці правої руки, відсмикнув її й побачив, як з

неї тече кров.

Далі він діяв обережніше. Знову ставши коло валізи навколішки, обмацав усе дно, видобув

старий значок з ледь помітними переливами написів "Підтримуйте СЕДРИКА ДІҐОРІ" та

"ПОТТЕР-СМЕРДОТТЕР", потрісканий і спрацьований стереоскоп та золотий медальйон із

запискою всередині, підписаною "Р.А.Б.", і аж тоді, нарешті, виявив, що саме його поранило.

Відразу впізнав. Це була п’ятисантиметрова скалка зачарованого дзеркальця, подарованого

йому покійним хрещеним батьком Сіріусом. Гаррі її відклав і ще раз обережно обмацав валізу,

шукаючи інших скалок, проте від останнього дарунка хрещеного не залишилося більше нічого,