Гаррі Поттер і смертельні реліквії

їхніх знань та чарів. Виродження чистокровних, на думку викладачки Бербидж, цілком бажане...

вона б воліла, щоб ми всі парувалися з маґлами... або ж, зрозуміло, з вовкулаками...

Цього разу ніхто не засміявся: усі відчули у Волдемортовім голосі лють і презирство. Чаріті

Бербидж уже втретє повернулася лицем до Снейпа. Сльози текли їй з очей і крапали на волосся.

Снейп досить байдуже глянув, як її знову поволі розвертає від нього.

— Авада Кедавра.

Спалах зеленого світла осяяв кожнісінький закуток приміщення. Чаріті з розмаху

гупнулася на стіл, аж той затрусився й заскрипів. Кілька смертежерів підскочили у кріслах.

Драко аж упав на підлогу.

— Вечеря, Наджіні, — м’яко вимовив Волдеморт, і величезна змія, звиваючись, сповзла з

його плечей на поліровану стільницю.

— РОЗДІЛ ДРУГИЙ —

Світлої пам’яті

Гаррі стікав кров’ю. Стискаючи праву руку лівою й проклинаючи подумки все на світі, він

штурхнув плечем двері своєї кімнати. Хруснула порцеляна: це він наступив на чашку з

холодним чаєм, що стояла за дверима.

— Що за?..

Він роззирнувся. На сходовому майданчику будинку номер чотири на вулиці Прівіт-драйв

нікого не було. Можливо, це Дадлі додумався влаштувати йому таку дурнувату пастку з чашкою.

Піднявши закривавлену руку, Гаррі другою рукою позбирав черепки й кинув їх у переповнений