Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Коли ми з Албусом закінчили Гоґвортс, то вирішили, перш ніж братися до праці, здійснити

разом традиційну навколосвітню подорож, щоб поспілкуватися із закордонними чарівниками. Та

на заваді нам стала трагічна подія. Перед самою подорожжю померла Албусова мати Кендра, і

Албус лишився єдиним годувальником у сім’ї. Я відклав подорож, щоб віддати шану Кендрі на її

похороні, а тоді вирушив у мандрівку сам. Албус мусив тепер дбати про менших брата й сестру,

грошей у них було мало, тому питання про нашу спільну подорож відпало само собою.

У цей період нашого життя ми контактували дуже мало. Я писав Албусові, описуючи,

можливо, трохи нетактовно, свої враження від подорожі, починаючи з того, як ледве уник

зіткнення з химерами в Греції, й закінчуючи експериментами з єгипетськими алхіміками. З

його листів важко було щось дізнатися про його побут — либонь, страшенно одноманітний для

такого блискучого чаклуна. Захоплений власними пригодами, я аж через рік, наприкінці

подорожі, з жахом довідався про ще одну трагедію, що спіткала Дамблдорів: смерть його сестри

Аріани.

Хоч Аріана хворіла вже давно, однак ця втрата, ще й одразу після смерті матері, стала для

братів страшним ударом. Албусові близькі — а я зараховую себе до цих обраних —

погоджуються, що Аріанина смерть і почуття своєї провини за неї (хоч насправді її, звісно, не

було) залишили в серці Албуса невигойну рану.

Повернувшись додому, я побачив молодого чоловіка, що зазнав таких страждань, ніби

прожив цілий вік. Албус став значно стриманіший, втратив колишню безтурботність. На додачу до

всіх нещасть його стосунки з братом після втрати Аріани не тільки не поліпшились, а навпаки,