Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Снейп підняв очі на перевернуте обличчя. Смертежери теж придивилися до бранки, немов

отримали дозвіл виявити цікавість. Коли її обернуло лицем до каміна, жінка промовила

надтріснутим переляканим голосом:

* Северусе! Рятуй!

* Е-е, так, — сказав Снейп, коли полонянку знову розвернуло до нього спиною.

* А ти, Драко? — поцікавився Волдеморт, погладжуючи зміїну морду вільною рукою.

Драко різко смикнув головою. Тепер, коли ця жінка отямилася, він уже не міг на неї дивитися.

— Але ж вона тебе не навчала, — сказав Волдеморт. — Для тих, хто не знає, скажу, що

сьогодні до нас завітала Чаріті Бербидж, яка донедавна викладала в Гоґвортській школі чарів і

чаклунства.

За столом почулося схвальне мугикання. Дебела горбата жінка з гострими зубами

хихикнула.

— Отож... викладачка Бербидж розповідала дітям чаклунів і відьом про маґлів... про те, що

вони не дуже й відрізняються від нас...

Якийсь смертежер плюнув на підлогу. Чаріті Бербидж знову розвернуло лицем до Снейпа.

* Северусе... будь ласка... благаю...

* Тиша, — звелів Волдеморт, ще раз махнувши Мелфоєвою паличкою, і Чаріті замовкла,

наче їй заткнули рота кляпом. — Не вдовольнившись розбещенням і засміченням голів

чаклунських дітей, на тому тижні викладачка Бербидж опублікувала в "Щоденному віщуні"

полум’яну статтю на захист бруднокровців. Чаклуни, за її словами, мали б визнати цих крадіїв