Гаррі Поттер і смертельні реліквії

погіршилися. (З часом усе владналося — в похилому віці їх пов’язували взаємини якщо не

близькі, то принаймні доброзичливі). Албус рідко заводив розмову про батьків чи Аріану, і його

друзі теж уникали згадок про них.

Хтось іще опише його перемоги. Численні Дамблдорові внески в скарбницю чаклунських

знань, зокрема відкриття дванадцяти способів використання драконячої крові, служитимуть

багатьом наступним поколінням. Це також стосується мудрості, яку він виявив, приймаючи

рішення на посаді головного мага Чарверсуду. Ще й досі подейкують, що жодна дуель між

чаклунами не може зрівнятися з битвою між Дамблдором та Ґріндельвальдом, що відбулася

1945 року.

ї свідки описують, з яким жахом і захопленням вони спостерігали за двобоєм двох

видатних чаклунів. Дамблдорову перемогу та її наслідки для всього чаклунського світу вважають

поворотним моментом магічної історії, з яким можна порівняти хіба що запровадження

Міжнародного статуту про секретність або падіння Того-Кого-не-Можна-Називати.

Албус Дамблдор ніколи не був пихатий чи зарозумілий. Він умів розгледіти щось цінне в

будь-якій, здавалося б, упослідженій і жалюгідній особі, а те, що він так рано зазнав утрат,

наділило його, на мою думку, великою людяністю і вмінням співчувати. Мені страшенно

бракуватиме дружніх стосунків з ним, проте мою втрату годі й порівнювати з утратою, якої зазнав

увесь чаклунський світ. Поза сумнівом, це він був найяскравіший і найулюбленіший

гоґвортський директор. Він помер, як і жив — прагнучи добра всім і до останньої хвилини

готовий простягти руку допомоги навіть малому хлопчикові з драконячою вітрянкою, як у той