Гаррі Поттер і смертельні реліквії

заплющивши очі й вимахуючи руками.

* Вона класна, правда? — захоплено вигукнув Рон. — Завжди у своєму репертуарі.

Проте його усмішка раптом зів’яла: на звільнене Луною місце впав Віктор Крум. Герміона

не змогла приховати радісного хвилювання, але Крум цього разу не обдарував її компліментами.

Він насупився й запитав:

— Хто той чоловік у жовте?

* Це Ксенофілій Лавґуд, батько нашої приятельки, — пояснив Рон. Його забіякуватий тон

натякав, що вони не глузуватимуть з Ксенофілія, хоч їх явно до цього підштов хували.

* Пішли потанцюємо, — зненацька запропонував він Герміоні.

Для неї це була приємна несподіванка, вона підвелася й вони удвох розчинилися в дедалі

густішій юрбі на танцмайданчику.

— О, вони тепер ходити разом? — відразу засмутився Крум.

* Е-е... та ніби, — відповів Гаррі.

* А ти хто? — запитав Крум.

* Барні Візлі.

Вони обмінялися потисками рук.

— Ти, Барні... ти добро знати того чоловіка Лавґуд?

— Ні, тільки сьогодні познайомився. А що?

Понад краєм келиха Крум пильно вдивлявся у Ксенофілія, що балакав з кількома

ворожбитами по той бік танцмайданчика.