Гаррі Поттер і смертельні реліквії

нереальні, немовби він крав ці прекрасні години з життя когось нормального, когось без шраму

в формі блискавки на лобі...

— Чи ти, Вільям Артур, береш Флер Ізабель?..

У першому ряду місіс Візлі та мадам Делякур тихенько схлипували в мереживні хустинки.

Трубний глас з дальнього краю шатра сповістив усім, що Геґрід вийняв свою хустинку-як-

скатертинку. Герміона озирнулася й осяяла Гаррі усмішкою. Її очі теж були повні сліз.

— ...і я оголошую вас пов’язаними на все життя.

Чаклун з ріденьким волоссям підняв чарівну паличку над головами Білла та Флер, і на них

посипалася злива срібних зірочок, огортаючи їхні сплетені в цілунку постаті. Фред і Джордж

перші заплескали в долоні, а тоді вгорі луснули золотаві повітряні кульки. З них випурхнули

райські птахи і випливли крихітні золоті дзвіночки, доповнюючи своїми співами та

передзвоном радісний гамір гостей.

— Пані й панове! — звернувся чаклун з ріденьким волос сям. — Прошу встати!

Усі так і зробили; тітонька Мюріель голосно бурчала. Чаклун махнув чарівною паличкою.

Стільці, на яких досі сиділи гості, граціозно знялися в повітря, а брезентові стіни шатра зникли

— і всі опинилися під своєрідним балдахіном на позолочених стовпах, з краєвидом на залитий

сонцем фруктовий сад та довколишні поля. З центру шатра розлилося озеро рідкого золота і

утворило блискучий танцювальний майданчик. Завислі в повітрі стільці розташувалися навколо

накритих білими скатерками столиків, і граціозно опустилися разом з ними додолу, а музики в

золотих піджаках подалися на сцену.