Ґоблінської роботи, знаєш, вона в нашому роду вже кілька століть. Вродлива дівчина, та все
одно... француженка. Ну що, знайди мені гарне місце, Рональде. Мені вже сто сім років і я не
можу довго стояти.
Проходячи повз Гаррі, Рон кинув на нього виразний погляд, а потім досить довго не
повертався. Гаррі встиг провести з десяток гостей до їхніх місць, коли вони нарешті зустрілися
біля входу. Шатро заповнилося майже вщерть, і чи не вперше у дворі не було черги.
— Кошмар, ця Мюріель, — пожалівся Рон, витираючи рукавом лоба. — Раніше вона
щороку приїжджала на Різдво, а потім, слава Богу, образилася, бо Фред з Джорджем підклали їй
за вечерею під крісло какобомбу. Тато завжди каже, що вона викреслить їх із заповіту... наче їм не
все одно, вони ж і так будуть найбагатші в нашій родині, якщо в них і далі так
піде... ого, — додав він раптом, закліпавши очима, коли до них підбігла Герміона. —Ти така
гарна!
* Завжди цей здивований тон, — перекривила його Герміона, однак усміхнулася. Вона
була вдягнена в легеньку бузкову сукню, до неї такої ж барви туфельки на шпильках; волосся її
було гладеньке й сяюче. — Твоя славетна тітонька Мюріель з тобою б не погодилась. Я щойно
зустрілася з нею нагорі, коли вона передавала Флер свою діадему. Каже: "О Боже, це та, з
маґлівського роду?", — а тоді: "Погана постава й кістляві гомілки".
* Не бери близько до серця, вона з усіма така нечемна, — сказав Рон.
* Говоримо про Мюріель? — втрутився Джордж, разом з Фредом виходячи з шатра. —
Мені вона щойно заявила, що в мене вуха криві. Стара кажаниха. Шкода, що з нами вже нема
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гаррі Поттер і смертельні реліквії» автора Ролінґ Дж. К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 146. Приємного читання.
TextBook