Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Коли я женитимусь, — Фред осмикнув комір мантії, — то не звертатиму уваги на такі

дурниці. Одягнете, що захочете, а маму я зачарую повним тілов’язом, поки все не закінчиться.

* Зранку вона ще була порівняно нічого, — зауважив Джордж. — Трошки поплакала, що

немає Персі, але кому він тут потрібен? Ой, щоб я провалився, повна готовність, вони вже

йдуть.

Прямо з повітря в дальньому краю двору почали з’являтися яскраві барвисті постаті. За

кілька хвилин сформувався весільний кортеж, що звивистою змійкою посунув через садок до

шатра. Екзотичні квіти й зачаровані пташки тріпотіли пелюстками й крильцями на капелюшках

чарівниць, а на краватках чаклунів виблискувало коштовне каміння. Збуджений гамір дедалі

голоснішав, поступово заглушуючи дзижчання бджіл, коли процесія наблизилась до шатра.

* Розкішно, я здається бачу кілька кузин-віїл, — витягував шию Джордж, щоб краще

роздивитися. — їм треба допомогти збагнути наші англійські звичаї, я цим займуся...

* Не спіши, Безвушко, — сказав Фред, рвонув повз зграйку середніх літ відьом, що йшли

на чолі процесії, і запропонував: — "Ось... permettez-moi щоб assister vous" , — парочці

симпатичних французьких дівчат, які захихотіли й дозволили йому завести їх у шатро.

Джорджеві довелося відводити відьом середніх літ, Рон запропонував свої послуги старому

міністерському колезі містера Візлі Перкінсу, а Гаррі дісталася стара глухувата пара.

* Здоров був, — пролунав знайомий голос, коли він знову вийшов з шатра й побачив

попереду черги Тонкс і Люпина. З такої оказії вона стала білявкою. — Артур нам сказав, що

тебе можна впізнати по кучерявому волоссю. Вибач, що вчора втекли з дня народження, —