Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Поняття не маю, — сказала Герміона. — Коли Скрімджер примусив тебе, Гаррі, його

взяти, я була переконана, що має щось статися!

* Ну, так, — погодився Гаррі. Пульс у нього прискорився, коли він підняв пальцями

снича. — Я ж не збирався перенапружуватися на очах у Скрімджера.

* Що ти маєш на увазі? — не зрозуміла Герміона.

* Як я зловив снича у своєму найпершому квідичному матчі? — нагадав їй Гаррі. —Ти

що, забула?

Герміона була спантеличена. Зате Рон почав хапати ротом повітря й несамовито

показувати то на Гаррі, то на снича, поки до нього не повернувся дар мови.

— Це ж той, що ти його ледь не ковтнув!

— Точно, — підтвердив Гаррі, й серце його калатало, коли він притис губи до снича.

Той не відкрився. Розчарування й крах надій закипіли всередині й Гаррі опустив

золотистий м’ячик. Але Герміона раптом скрикнула:

— Напис! На ньому щось написано, дивіться!

Від подиву й хвилювання Гаррі трохи не випустив снича з рук. Герміона не помилялася.

На гладенькій золотистій поверхні, там, де кілька секунд тому нічого не було, з’явилися три

слова, виведені навскоси тоненькими буквами. Гаррі впізнав Дамбддорів почерк.

"Я відкриваюся наприкінці".

Ледве він прочитав, як слова знову зникли.

— "Я відкриваюся наприкінці..." Що б це означало? Герміона й Рон, нічого не розуміючи,