Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Та перестаньте! Усі старі дитячі казки написав Бідл! "Фонтан фортуни"... "Чаклун і

горщик-стрибунець"... "Бебіті Ребіті та її реготлива кукса"...

* Що-що? — захихотіла Герміона. — Яка остання назва?

* Та ну вас! — розгублено подивився Рон на Гаррі й Герміону. — Невже ви не чули про

Бебіті Ребіті?..

* Роне, ти добре знаєш, що нас виховували маґли! — урвала його Герміона. — Коли ми

були маленькі, нам не читали цих казок, нам розповідали про "Білосніжку й семеро гномів" чи

про "Попелюшку"...

* Це що, якась хвороба? — перепитав Рон.

— То це дитячі казки? — уточнила Герміона, знову нахиляючись над рунами.

— Ага, — непевно підтвердив Рон, — тобто всі знають, що ці старі казки колись переповів

Бідл. Не знаю, які були оригінальні версії.

— Цікаво, чому Дамблдор подумав, що мені треба їх прочитати?

Щось хруснуло на сходах унизу.

* Мабуть, це Чарлі, поки мама спить, хоче крадькома відростити собі волосся, — нервово

припустив Рон.

* Але нам і так пора вже лягати, — прошепотіла Герміона. — Не можна ж завтра

проспати, бо буде біда.

* Не можна, — погодився Рон. — Жорстоке потрійне вбивство, скоєне матір’ю молодого,

може трохи зіпсувати загальний святковий настрій. Я вимикаю світло.