Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Рон одразу послухався. Тримаючи його перед собою, клацнув. Єдина їхня лампа негайно

згасла.

— Річ у тім, — прошепотіла Герміона в темряві, — що того самого ефекту можна досягти

перуанським порошком "Розчинної темряви".

Почулося легеньке клацання, кулька світла з лампи полетіла на стелю й знову всіх

освітила.

* Усе одно він класний, — наче виправдовуючись, сказав Рон. — А ще кажуть, Дамблдор

сам його винайшов!

* Я знаю, та навряд чи він вписав тебе в заповіт тільки для того, щоб ти вимикав нам

світло!

* Думаєш, він знав, що міністерство конфіскує його заповіт і дослідить усе, що він нам

заповів? — поцікавився Гаррі.

* Безперечно, — сказала Герміона. — Він не міг написати в заповіті, чому дарує нам ці

речі, та все одно незрозуміло...

* ...чому він нічого не натякнув, як ще був живий? — договорив за неї Рон.

* Саме так, — погодилася Герміона, гортаючи "Казки барда Бідла". — Якщо ці речі такі

важливі, що варто їх передавати прямо під носом у міністерства, то він мав би нам якось

пояснити... хіба що вважав, що це й так очевидно.

* І помилився, га? — знизав плечима Рон. — Я завжди казав, що він ненормальний.

Геніальний і все таке, але шизонутий. Заповів Гаррі старого снича... якого біса він це зробив?