ремствували, що Скрімджер відмовився віддати меч, хоч ніхто не розумів, навіщо Дамблдор
залишив Гаррі старого снича. Коли містер Візлі уже втретє чи вчетверте вивчав світлогасник,
місіс Візлі нерішуче сказала:
— Гаррі, дорогенький, усі такі голодні, ми не хотіли починати без тебе... може, подавати
вже вечерю?
Усі якось квапливо повечеряли, поспіхом заспівали "Многая літа", швидко проковтнули
торт — і свято закінчилось. Геґрід, якого запросили на завтрашнє весілля, але який ніяк не
вмістився б у вже й так переповненому "Барлозі", пішов розбивати собі намет на сусідньому
полі.
— Зустрінемось нагорі, — прошепотів Гаррі Герміоні, коли вони допомагали місіс Візлі
прибирати в саду. — Як усі полягають спати.
У кімнатці на горищі Рон розглядав світлогасник, а Гаррі наповнив Геґрідів гаманець із
кротячої шкурки, але не грішми, а найціннішими для нього речами, хоч деякі з них, мабуть, не
варті були нічого: Картою Мародера, уламком Сіріусового зачарованого дзеркальця та
медальйоном Р.А.Б. Він міцно затяг шнурок і повісив капшучок на шию, а тоді сидів собі,
тримаючи старого снича й дивлячись, як той кволо тріпоче крильцями. Нарешті в двері
постукала Герміона і навшпиньки зайшла.
— Глушилято, — прошепотіла вона, махнувши чарівною паличкою в бік сходів.
— Ти ж не схвалювала це закляття? — здивувався Рон.
— Часи міняються, — відповіла Герміона. — Ану, продемонструй нам світлогасник.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гаррі Поттер і смертельні реліквії» автора Ролінґ Дж. К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 136. Приємного читання.
TextBook