Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Цікава теорія, — незворушно відказав Гаррі. — Чи хтось колись пробував штрикнути

цим мечем Волдеморта? Може, міністерству варто залучити до цього своїх працівників,

а не гаяти час на дослідження світлогасників чи замовчування втеч з Азкабану? Ви що, пане

міністре, замикаєтесь у кабінеті, щоб розібрати снича? Люди гинуть, я сам був за волосину від

смерті, Волдеморт гнався за мною, він убив Дикозора, проте міністерство про це не зронило ні

слова, всі мовчать, наче води в рот понабирали! І ви ще сподіваєтеся на нашу з вами

співпрацю?!

— Тебе заносить! — крикнув Скрімджер, встаючи з крісла. Гаррі теж зіскочив на ноги.

Скрімджер пошкутильгав до Гаррі й боляче штрикнув його в груди кінчиком чарівної палички

— вона пропалила Гаррі дірку у футболці, неначе запалена сигарета.

* Гей! — вигукнув Рон, схоплюючись і хапаючись за свою паличку, однак Гаррі його

зупинив:

* Ні! Хочеш дати йому зачіпку нас заарештувати?

— О, згадав, що ти вже не в школі? — гаркнув Скрімджер, важко дихаючи прямо в обличчя

Гаррі. — Згадав, що я не Дамблдор, щоб вибачати тобі нахабство й непокору? Носишся зі своїм

шрамом, наче з короною, Поттере, та не тобі, сімнадцятирічному пацанові, казати мені, що я

маю робити! Давно вже пора тобі навчитися поважати інших!

— Повагу треба заслужити, — відрізав Гаррі. Затряслася підлога. Почулися квапливі

кроки, двері роз чинилися й забігли містер та місіс Візлі.

— Ми... почули начебто... — почав містер Візлі, стривожено дивлячись на Гаррі й