Гаррі Поттер і смертельні реліквії

чаклунські здібності і міг зачарувати цього снича так, щоб він відкривався тільки тобі.

Серце Гаррі закалатало. Він був упевнений, що Скрімджер не помиляється. Що зробити,

щоб не торкатися снича голими руками на очах у міністра?

* Ти нічого не кажеш, — сказав Скрімджер. — Може, ти вже знаєш, що міститься в

сничі?

* Ні, — заперечив Гаррі, міркуючи, як удати, ніби торкається снича, і не торкнутися

насправді. Якби ж він володів виманологією, добре володів — він би прочитав Герміонині

думки; він просто відчував, як гуде її мозок.

— Тримай, — тихо сказав Скрімджер.

Гаррі подивився в жовті міністрові очі й зрозумів, що вибору немає, треба скоритися.

Простяг руку, а Скрімджер нахилився й навмисне поволі поклав снича на Гарріну долоню.

Нічого не сталося. Коли Гаррі стис пальцями снича, його втомлені крильця затріпотіли й

завмерли. Скрімджер, Рон і Герміона пожадливо вдивлялися в м’ячик, частково закритий

пальцями — мовби сподівалися, що він на щось перетвориться.

— Ефектна сцена, — холоднокровно промовив Гаррі. Рон з Герміоною засміялися.

* Це все, мабуть? — Герміона зробила спробу встати з диванчика.

* Не зовсім, — настрій у Скрімджера помітно погіршився. — Дамблдор залишив тобі в

спадок ще одну річ, Поттере.

* І що ж це? — знову відчув хвилювання Гаррі. Цього разу Скрімджер не став читати

заповіт.