Гаррі Поттер і смертельні реліквії

чарівна паличка вже не потрібна.

Луціус Мелфой підвів голову. Вогонь з каміна надавав його шкірі жовтувато-воскового

відтінку, а його очі були тьмяні й запалі. Він заговорив хрипким голосом:

* Що, володарю?

* Паличку, Луціусе. Мені потрібна твоя паличка.

* Я...

Мелфой скоса зиркнув на дружину. Вона дивилася прямо перед собою, бліда, як і він, з

довгим білявим волоссям, що спадало їй на спину, однак під столом її тонкі пальці торкнулися

його руки. Після цього доторку Мелфой вийняв з плаща чарівну паличку й передав

Волдемортові, а той, піднісши її до червоних очей, став пильно розглядати.

— З чого вона?

* З в’яза, володарю, —прошепотів Мелфой.

* А серцевина?

* Дракон... драконячі сердечні струни.

— Добре, — сказав Волдеморт. Вийняв свою паличку й порівняв довжину.

Луціус Мелфой мимоволі смикнув рукою; на якусь частку секунди здалося, що він

сподівається отримати взамін Волдемортову чарівну паличку. Волдеморт уловив цей порух, і

його очі лиховісно округлилися.

— Дати тобі паличку, Луціусе? Мою паличку? Дехто глузливо захихотів.

* Я дав тобі свободу, Луціусе, хіба тобі цього мало? Але я помітив, що останнім часом і