Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Вони набагато зліші, — пояснив Чарлі. Озирнувся і перейшов на шепіт: — Щось тата

довго немає. Мама вся мов на голках.

Друзі подивилися на місіс Візлі. Вона розмовляла з мадам Делякур, час від часу

позираючи на ворота.

— Мабуть, почнемо без Артура, — оголосила вона гостям за якусь хвилину. — Мабуть,

його затримали в... ой!

Усі це побачили одночасно з її словами: смуга світла пролетіла над подвір’ям і впала на

стіл, а там перетворилася на срібного горностая, що став на задні лапки й заговорив голосом

містера Візлі.

— Зі мною буде міністр магії.

Патронус розчинився в повітрі, а рідні Флер і далі здивовано дивилися туди, де він щойно

зник.

— Нас тут не повинно бути, — одразу сказав Люпин. — Гаррі... вибач... поясню іншим

разом...

Він схопив Тонкс за руку й потяг за собою. Обоє підбігли до паркана, перелізли й зникли.

Місіс Візлі стояла збентежена.

— Міністр... а чому?.. Нічого не розумію...

Та ніколи було обговорювати цю тему — за секунду прямо з повітря біля воріт виник

містер Візлі в супроводі Руфуса Скрімджера — гриву сивого волосся легко було впізнати.

Новоприбулі попрямували через двір у садок, до освітленого ліхтарями стола, де всі