Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Візлі спали тепер у вітальні, після того, як перекричали протести мосьє і мадам Делякурів і

віддали їм свою спальню. Ґабріель спала разом з Флер у колишній кімнаті Персі, а Білл мав

поділитися кімнатою з Чарлі, своїм дружбою, коли той повернеться з Румунії. Можливості щось

разом планувати просто не було, і з розпачу Гаррі, Рон та Герміона добровільно викликалися

годувати курей — хоч би для того, щоб вирватися з переповненого людьми будинку.

— Вона все одно не залишає нас самих! — обурився Рон, коли вже другу його спробу

організувати зустріч на подвір’ї зірвала місіс Візлі, вийшовши з величезним кошиком випраної

білизни.

— Як добре, що ви вже нагодували курей, — зраділа вона. — їх треба буде знову замкнути

перед тим, як завтра прийдуть робітники... ставити весільне шатро, — вона зупинилась біля

курника перепочити. Вигляд мала дуже втомлений. — "Шикарні шовкові шатра"... чудова фірма.

Білл їх супроводжуватиме... ти, Гаррі, краще не виходь з дому, поки вони тут будуть. Мушу

сказати, що складно організувати весілля, якщо навколо стільки захисних заклять.

— Вибачте, — шанобливо пробурмотів Гаррі.

— Ой, та ну тебе! — одразу відреагувала місіс Візлі. — Я ж не те мала на увазі... твоя

безпека набагато важливіша! До речі, Гаррі, я хотіла спитати, як ти збираєшся святкувати свій

день народження. Сімнадцять років — це важлива дата...

* Я не хочу зайвого галасу, — швидко пояснив Гаррі, уявляючи цей додатковий тягар для

них усіх. — Справді, місіс Візлі, цілком вистачить звичайної вечері... це ж якраз напередодні

весілля...