Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Зачекай, — спохмурнів Рон. — Та частка душі, що була в щоденнику, оволоділа Джіні.

Як це так вийшло?

* Доки магічне вмістилище недоторкане, частка душі, що перебуває у ньому, може

залітати в особу, що занадто зблизилася із зачарованим предметом, і так само з неї вилітати. І не

треба довго його тримати чи взагалі до нього торкатися, — додала вона, перш ніж заговорив

Рон. — Я маю на увазі емоційну близькість. Джіні виливала щоденникові своє серце і стала

дуже вразлива. Це небезпечно — захопитися горокраксом чи стати від нього залежним.

— Цікаво, як Дамблдор знищив персня? — замислився Гаррі. — І чого я його не спитав? А

тепер уже ніколи...

Він замовк на півслові. Думав про все те, чого не встиг запитати в Дамблдора, і скільки

змарнував можливостей довідатися більше... довідатися про все...

Тиша розлетілася на шматки, коли двері кімнати розчахнулися з такою силою, що аж

затряслися стіни. Герміона скрикнула і впустила з рук "Таємниці найтемнішого мистецтва";

Криволапик метнувся під ліжко й обурено зашипів; Рон зіскочив з ліжка, послизнувся на

обгортці від шоколадної жабки і вгатився головою в стіну, а Гаррі інстинктивно схопив чарівну

паличку ще до того, як усвідомив, що дивиться на місіс Візлі, волосся якої було розпатлане, а

лице перекошене від люті.

* Вибачте, що порушила вашу тиху бесіду, — голос її аж тремтів. — Я розумію, що вам

потрібен відпочинок... але в моїй кімнаті лежить штабель весільних подарунків, їх треба

посортувати, а мені чомусь здавалося, що ви погодилися мені допомогти.