Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* О, так, — перелякана Герміона зіскочила на ноги, від чого книжки порозліталися, —

допоможемо... пробачте нам...

Кинувши страдницький погляд на хлопців, Герміона вибігла з кімнати за місіс Візлі.

— Ми наче ельфи-домовики, — пожалівся впівголоса Рон, розтираючи голову, коли вони з

Гаррі теж рушили слідом. — Тільки без жодного задоволення від праці. Скоріше б те весілля

минуло.

— Ага, — погодився Гаррі, — тоді в нас не залишиться роботи — крім як знайти

горокракси... справжні тобі канікули, га?

Рон засміявся, та коли побачив величезну гору весільних дарунків, що чекала їх у кімнаті

місіс Візлі, сміх йому наче вимкнуло.

На другий день об одинадцятій годині ранку прибули Делякури. До того часу Гаррі, Рон,

Герміона та Джіні були вже доволі негативно настроєні до родини Флер, тому Рон вельми неохоче

потупав нагору вибирати собі нерозпаровані шкарпетки, а Гаррі так само неохоче спробував

пригладити своє волосся. Коли їх усіх було визнано достатньо причепуреними, вони повиходили

на сонячне подвір’я зустрічати гостей.

Гаррі ще не бачив, щоб там було так прибрано. Іржаві казани та старі гумові чоботи, що

зазвичай захаращували задній ґанок, зникли. Їх замінили два кущі трясучок у великих вазонах

обабіч дверей, і хоч не було ані найменшого вітерцю, їхні листочки ліниво погойдувалися і

струменіли, створюючи привабливий ефект хвильок. Курей позамикали, двір підмели, а всі

рослини в саду і на городі підрізали, підскубли і загалом навели лад, хоч Гаррі, якому подобався