Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Здається, — проказав помалу, — він якось пов’язаний з квідичем. Тільки я не можу... не

можу згадати, як саме.

* З квідичем? — перепитав Рон. — Може, ти про Ґорґовича?

* Про кого?

* Драґомир Ґорґович, загонич, його два роки тому за рекордну суму купили "Гармати з

Чадлі". Лідер сезону з незабитих квафелів.

* Ні, — заперечив Гаррі. — Я точно не думав про Ґорґовича.

* І я намагаюсь не думати, — зітхнув Рон. — До речі, з днем народження.

* Справді, я й забув! Мені сімнадцять!

Гаррі схопив чарівну паличку, що лежала біля розкладачки, націлився на захаращений

столик, де вчора поклав окуляри, й сказав: — "Акціо окуляри" ! —Хоч до них можна було

дістати рукою, він невимовно зрадів, коли вони метнулися до нього — принаймні, до того

моменту, поки окуляри не тицьнули його в око.

— Класно, — пирхнув Рон.

Насолоджуючись зняттям Сліду, Гаррі примусив літати по кімнаті різне Ронове добро, від

чого Левконія прокинулась і збуджено затріпотіла в клітці крильцями. Ще Гаррі спробував

чарами зав’язати шнурки на кросівках (потім кілька хвилин розплутував той вузол руками) і

просто для розваги перетворив на Ронових плакатах жовтогарячі мантії гравців "Гармат із

Чадлі" на блакитні.

— Ширіньку раджу застібати вручну, — порадив Рон, і за хихотів, коли Гаррі негайно