Гаррі Поттер і напівкровний принц

— А котра вже година? Я що, пропустив сніданок?

— Про це не журись, мама тобі все принесе; вона вважає. що ти страшенно схуд, —

закотив очі Рон. — То що там відбувалося?

— Нічого такого. Я собі нидів у тітки з дядьком.

— Ой, не треба понтів! — скривився Рон. — Ти ж десь був з Дамблдором!

— Там не було нічого цікавого. Він хотів, щоб я йому допоміг умовити одного старого

вчителя повернутися з пенсії. Такий собі Горацій Слизоріг.

— А-а, — Рон був помітно розчарований. — А ми думали...

Герміона застережливо зиркнула на Рона, і Рон на повній швидкості змінив курс. —.. .ми

так і думали, що нічого цікавого. — Та невже? — пирхнув Гаррі. —Так... так, бо Амбриджки

вже немає, тож ясно, що нам потрібен новий учитель захисту від темних мистецтв. Ну, е-е, і

який він?

— Схожий на моржа і був колись вихователем Слизерину, — пояснив Гаррі. — Що з

тобою, Герміоно?

Герміона увесь цей час дивилася на нього так, ніби чекала, що от-от проявляться якісь

дивні симптоми. Поспіхом вона зобразила непереконливу усмішку.

— Та ні, нічого! То, гм, як по-твоєму, добрий учитель вийде зі Слизорога?

— Не знаю, — знизав плечима Гаррі. — Гірших за Амбриджку бути не може.

— Я знаю ще гіршу за Амбриджку, — пролунало від дверей. У кімнату з роздратованим

виглядом зайшла, горблячись, молодша Ронова сестра. — Привіт, Гаррі.