Гаррі Поттер і напівкровний принц

поліпшити свій вімова, тому він запгосив мене на кілька днів сюди, шоб кгашче зазнайомитися з

його годиною. Я так згаділа, коли потшула, шо ти пгиідеш... тут нічого гобити, хіба шо любиш

кугей чи куховагити! Ну... смашного тобі, ‘Аггі!

На цих словах вона граціозно крутнулася й випливла з кімнати, тихенько причинивши за

собою двері.

Місіс Візлі прошипіла щось схоже на “пхи”!

— Мама її ненавидить, — спокійно повідомила Джіні.

— Неправда! — сердито заперечила місіс Візлі. — Просто я вважаю, що вони поспішили з

заручинами!

— Вони вже рік знайомі, — втрутився Рон, що, ніби причмелений, не зводив очей із

зачинених дверей.

— Хіба це довго! Я, звісно, розумію, чому так сталося. Усе через непевність, пов’язану з

поверненням Відомо-Кого, бо люди думають, що завтра їх може не стати, тому й поспішають з

усілякими рішеннями, над якими раніше поміркували б. Так само було й під час його

попередньої могутності — люди тікали зі своїми коханими світ за очі...

— А серед них і ви з татом, — хитро додала Джіні.

— Це так, але ми з батьком чудово пасували одне одному, навіщо нам було чекати? —

заперечила місіс Візлі. — Тоді як Білл і Флер... ну... що вони мають спільного? Він працьовитий,

практичний, а вона...

— Корова, — підказала Джіні, киваючи головою. — Але Білл не такий уже й практичний.