Гаррі Поттер і напівкровний принц

здається, таки є діловий нюх! Ходімо, дорогенький, твоя валіза вже нагорі.

— На добраніч, містере Візлі, — попрощався Гаррі, відставляючи стільця. Криволапик

легенько зіскочив з його колін і вислизнув з кухні.

— На добраніч, Гаррі, — відповів містер Візлі.

Коли вони виходили з кухні, Гаррі помітив, як місіс Візлі зиркнула на годинник у кошику

для білизни. Усі стрілки були знову на позначці “смертельна небезпека”.

Кімната близнюків була на третьому поверсі. Місіс Візлі націлила чарівну паличку на

лампу, що стояла на столику біля ліжка, й та негайно спалахнула, заливаючи кімнату приємним

золотавим світлом. Хоч на письмовому столі біля вікна стояла велика ваза з квітами, їхній

аромат не міг перебити стійкий запах стрілецького пороху, як визначив його Гаррі. Підлога була

завалена запечатаними картонними коробками без жодних позначок. Серед них стояла й валіза

Гаррі. Кімната нагадувала тимчасовий склад.

Гедвіґа привітала Гаррі радісним ухканням зі свого сідала на шафі, а тоді вилетіла у вікно;

він знав, що вона хотіла його побачити перед тим, як вирушати на полювання. Гаррі сказав місіс

Візлі “на добраніч”, одягнув піжаму й ліг у ліжко. Відчув під наволочкою щось тверде.

Понишпорив і знайшов липку фіолетово-помаранчеву цукерку, в якій упізнав батончика-

блювончика. Усміхнувшись, він перевернувся на бік і одразу заснув.

Минуло всього кілька секунд, як здалося Гаррі, і його розбудив гарматний залп, з яким

розчинилися навстіж двері. Сівши на ліжку, він почув, як з шурхотом розсуваються штори: в очі

боляче вдарило сліпуче сонячне світло. Затуляючись однією рукою, другою він почав