Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Що з тобою? — здивувався Рон.

— Це все вона, — буркнула Джіні, з розгону сідаючи на ліжко біля Гаррі. — Я від неї

скоро здурію.

— А що вона тепер зробила? — співчутливо поцікавилася Герміона.

— Та так зі мною говорить... наче мені три рочки!

— Я знаю, — Герміона стишила голос. — Вона цікавиться лише собою.

Гаррі був приголомшений, що Герміона так відгукується про місіс Візлі, й тому чудово

зрозумів Рона, коли той сердито кинув:

— Ви можете хоч на п’ять секунд дати їй спокій?

— О, давай, захищай її, — огризнулася Джіні. — Ми знаємо, що ти нею захоплений.

Ці слова якось не пасували до Ронової матері; відчуваючи, що він чогось не розуміє, Гаррі

запитав:

— Про кого це ви?..

Відповідь на своє запитання він одержав, ще й не договоривши. Двері спальні знову

рвучко відчинилися, й Гаррі інстинктивно з такою силою смикнув на себе ковдру, що Герміона й

Джіні попадали з ліжка.

У дверях стояла дівчина такої запаморочливої вроди, що в кімнаті раптом наче забракло

повітря. Висока й струнка, з довгим білявим волоссям, вона, здавалося, випромінювала легеньке

сріблясте сяйво. А довершувала це досконале видіння важка таця зі сніданком в її руках.

— ‘Аггі, — вимовила вона гортанним голосом. — Тсе