Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Та ні, Молі, що ти... та все одно дякую... усім на добраніч.

Тонкс прошмигнула повз Дамблдора й Гаррі надвір; ступивши кілька кроків за поріг,

крутнулася на місці й розчинилася в повітрі. Гаррі помітив, що місіс Візлі чимось стурбована.

— Гаррі, до зустрічі у Гоґвортсі, — сказав Дамблдор. — Бережи себе. Молі, завжди до

твоїх послуг.

Він уклонився місіс Візлі, вийшов надвір і зник точнісінько на тому самому місці, що й

Тонкс. Місіс Візлі зачинила двері, а тоді за плечі підвела Гаррі до яскравої лампи, що стояла на

столі, й почала його оглядати.

— Ти точно як Рон, — зітхнула вона, роздивляючись його. — На вас обох ніби наклали

розтягувальні чари. Рон, відколи я купувала йому нові шкільні мантії, виріс сантиметрів на

десять. Голодний, Гаррі?

— Так, — зізнався Гаррі, раптом усвідомлюючи, як він зголоднів.

— Сідай, любий, зараз я щось приготую.

Коли Гаррі сів, йому на коліна тут же вистрибнув і вмостився, муркочучи, рудий

пухнастий кіт з приплюснутою мордочкою.

— То й Герміона тут? — радісно спитав Гаррі, чухаючи Криволапика за вушком.

— Так, позавчора приїхала, — повідомила місіс Візлі, постукуючи чарівною паличкою по

великій залізній каструлі, та з гучним брязкотом стрибнула на плиту й одразу закипіла. — Усі

вже, звісно, сплять, ми ж не чекали на тебе так рано. На, їж...

Вона знову стукнула каструлю, та злетіла вгору, полинула до Гаррі й нахилилася; місіс