Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Ще одна — інша, хоч і пов’язана з попередньою, тема. Я хотів би цього року провести

для тебе кілька приватних уроків.

— Приватних... з вами? — здивувався Гаррі, забувши гірки роздуми.

— Так. Пора мені серйозніше взятися за твою освіту.

— А чого ви мене будете навчати, пане професоре?

— Та трошки того, трошки сього, — безтурботно відповів Дамблдор. Він нічого не

уточнював, тож Гаррі запитав ще про одне, що його трохи непокоїло.

— Якщо я ходитиму на уроки до вас, то вже не муситиму вивчати блокологію у Снейпа,

так?

— У професора Снейпа, Гаррі... Ні, не муситимеш.

— Добре, — полегшено зітхнув Гаррі, — бо це був...

Він замовк, щоб не вибовкати те, що думав насправді.

— Думаю, найкраще тут підійде слово “провал”, — кивнув Дамблдор.

Гаррі засміявся.

— Тобто я тепер не часто бачитиму професора Снейпа, — радів Гаррі, — бо він не

дозволить мені вивчати настійки, якщо я не отримаю відмінну СОВу, а я знаю, що такого не

буде.

— Не варто рахувати сов, доки їх не отримаєш, — серйозно мовив Дамблдор. — Що, до

речі, може статися вже сьогодні. І ще два моменти, Гаррі, перш ніж попрощатися.

По-перше, я хотів би, щоб відтепер ти постійно мав при собі плащ-невидимку. Навіть у