Гаррі Поттер і напівкровний принц

завжди з цікавістю вислуховує мої коментарі останніх подій. Тоді Амброзій Флум з “Медових

руць”... на кожен день народження присилає великий кошик, а все тому, що я зумів представити

його Цицероні Гаркіс, яка запропонувала йому першу роботу. А там ззаду... витягни шию й

побачиш... це Ґвеноґа Джонс, капітанка “Гарпій з Голігеду”... усі завжди дивуються, коли чують,

що я з “Гарпіями” запанібрата, й коли завгодно дістаю безкоштовні квитки!

Ця думка страшенно його підбадьорила.

— І всі ці люди знають, як вас знайти, щоб вам щось вислати? — запитав Гаррі, який не

міг зрозуміти, чому це смертежери досі не напали на слід Слизорога, якщо він спокійно отримує

кошики з солодощами, квитки на квідич та ще й приймає відвідувачів, спраглих до його порад і

коментарів.

Усмішка зникла зі Слизорогового обличчя ще швидше, ніж кров зі стін.

— Та звісно, що ні, — заперечив він, дивлячись на Гаррі. — Я ні з ким не спілкуюся вже

цілий рік.

Гаррі здалося, що сказані слова приголомшили й самого Слизорога; якусь мить він був

наче сам не свій. Тоді стенув плечима.

— У такі часи обачний чарівник намагається голови не піднімати. Дамблдорові добре

говорити, але якщо я зараз обійму якусь посаду в Гоґвортсі, то це буде те саме, що проголосити

свою відданість Орденові фенікса! І хоч я переконаний, що всі вони чудові, відважні й таке

інше, та мені особисто не до вподоби рівень смертності...

— Щоб викладати в Гоґвортсі, не потрібно ставати членом Ордену, — заперечив Гаррі, не