Гаррі Поттер і напівкровний принц

— То, може й тобі вже пора подумати про пенсію, — відверто порадив Слизоріг. Його

червонуваті очі помітили поранену Дамблдорову руку. — Бачу, не та вже реакція, що колись.

— Твоя правда, — спокійно погодився Дамблдор і струснув рукавом, показуючи кінчики

обгорілих і почорнілих пальців; від їхнього вигляду Гаррі неприємно закололо в потилиці. —

Без сумніву, я повільніший, ніж колись. Та з іншого боку...

Він знизав плечима і широко розвів руками, немовби демонструючи, що кожен вік має свої

переваги, і Гаррі помітив на його неушкодженій руці перстень, якого він раніше в Дамблдора не

бачив: великий, доволі грубо зроблений з якогось схожого на золото металу, оздоблений важким

чорним каменем, тріснутим посередині. Слизорогові очі теж на якусь мить прикипіли до

персня, і Гаррі помітив, як його широкий лоб збрижили дрібні зморшки.

— То всі ці запобіжні заходи проти непроханих гостей, Горацію... вони для смертежерів чи

для мене? — поцікавився Дамблдор.

— А що треба смертежерам від такого нікчемного старого пенька, як я? — здивувався

Слизоріг.

— Гадаю, вони були б не проти використати твої неабиякі здібності для насильства,

катування і вбивства, — припустив Дамблдор. — Невже ти хочеш сказати, що вони тебе ще не

вербували?

Слизоріг злісно зиркнув на Дамблдора, а тоді пробурмотів:

— Я не давав їм такої нагоди. Я цілий рік переїжджав. Ніколи не сидів на одному місці

довше тижня. Міняв один маґлівський будинок на інший... господарі цієї хати зараз у відпустці