Гаррі Поттер і напівкровний принц

Слизоріг устав, але не знав, що робити далі. Нишком поглянув на Гаррі, а тоді пошкандибав до

каміна й повернувся до нього спиною, гріючи свій широченний зад.

— Не думай, що я не знаю, чого він тебе привів, — раптом буркнув він.

Гаррі подивився на Слизорога. Слизорогові водянисті ковзнули по шраму, потім оглянули

все обличчя Гаррі.

— Ти дуже схожий на батька.

— Мені вже казали, — погодився Гаррі.

— Крім очей. У тебе...

— Мамині очі, я знаю. — Гаррі так часто все це чув, що йому вже трохи набридло.

— Угу. Ну, так. Учителям, звісно, не можна мати улюбленців, але я її любив найбільше.

Твою маму, — додав Слизоріг у відповідь на здивований погляд Гаррі. — Лілі Еванс. Така була

розумниця. І жвава, знаєш. Чудова дівчинка. Я ще казав, що її місце в моєму гуртожитку. А вона

завжди відповідала дуже зухвало.

— А який був ваш гуртожиток?

— Я був вихователем Слизерину, — пояснив Слизоріг. — О, знов, — швидко додав він,

побачивши вираз обличчя Гаррі, і насварив його куцим пальцем, — не треба мати до мене

претензій! Ти, мабуть, у Ґрифіндорі, як і вона? Так, це передається у спадок. Хоч і не завжди.

Чув коли-небудь про Сіріуса Блека? Мусив чути... про нього писали газети... помер кілька

тижнів тому...

Наче якась невидима рука стисла серце Гаррі й міцно тримала.