Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Так, драконяча, — повторив чаклун. — Остання була пляшка, а ціни зараз аж до неба.

Хоч, може, вдасться її використати ще раз.

Він пошкутильгав до кришталевої пляшечки, що стояла зверху на буфеті, й підніс її до

світла, розглядаючи якусь густу рідину.

— Гм. Трохи запорошена.

Поставив пляшечку знову на буфет і зітхнув. І тут його погляд упав на Гаррі.

— Ого, — здивувався він, а його великі круглі очі метнулися до схожого на блискавку

шраму в Гаррі на лобі. — Ого-го!

— Це, — сказав Дамблдор і ступив крок уперед, щоб зручніше було знайомити, — Гаррі

Поттер. Гаррі, це мій давній друг і колега Горацій Слизоріг.

Слизоріг повернувся до Дамблдора і пронизав його проникливим поглядом.

— То он як ти хотів мене переконати? Албусе, я все одно відмовляюся.

Він пройшов повз Гаррі, рішуче відвертаючись із виглядом людини, що з усієї сили

протистоїть спокусі.

— То, може, ми хоч вип’ємо по чарочці? — запитав Дамблдор. — За давню дружбу.

Слизоріг завагався.

— Ну, гаразд, по одній, — буркнув він непривітно. Дамблдор усміхнувся Гаррі і вказав

йому на крісло, як дві краплі води схоже на те, що виявилося Слизорогом. Крісло стояло біля

заново розпаленого каміна та яскравої гасової лампи. Гаррі сів, виразно відчуваючи, що

Дамблдор чомусь хотів посадити його саме на цьому добре освітленому місці. Зрозуміло, що