Гаррі Поттер і напівкровний принц

Гаррі простежив за його поглядом уздовж дбайливо доглянутої доріжки, і серце його

обірвалося. Вхідні двері було зірвано з завіс.

Дамблдор глянув в обидва кінці вулички. Вона була безлюдна.

— Гаррі, вийми паличку і йди за мною, — тихо сказав професор.

Він відчинив хвіртку і швидко рушив доріжкою. Гаррі за ним. Дамблдор легесенько

штовхнув вхідні двері, тримаючи напоготові чарівну паличку.

— Лумос.

Кінчик Дамблдорової палички засяяв, освітивши вузький коридор. Ліворуч були відчинені

ще одні двері. Високо тримаючи запалену паличку, Дамблдор зайшов до вітальні, Гаррі за ним.

Їхнім очам відкрилася картина страшного погрому. Під ногами лежав розтрощений

старожитний годинник з тріснутим циферблатом, маятник валявся трохи далі, наче впущений

меч. Піаніно було перевернуте на бік, а клавіші розкидані по підлозі. Поряд поблискували

друзки зірваної люстри. Подушки валялися розпороті, з дірок лізло пір’я; усе встеляли, наче

порох, дрібнесенькі скалки скла та порцеляни. Дамблдор підняв чарівну паличку ще вище,

освітив стіни, забризкані чимось темно-червоним і липким. Гаррі тихо вдихнув, і Дамблдор

одразу озирнувся.

— Кепсько, ой кепсько — гірко промовив він. — Тут сталося щось жахливе.

Дамблдор обережно пройшов на середину кімнати, уважно розглядаючи уламки під

ногами. Гаррі пішов за ним, крутячи головою й боячись щось побачити за розбитим піаніно чи

перекинутою софою, проте мертвого тіла ніде не було.