Він не мав ані найменшого бажання розмовляти з Руфусом Скрімджером.
— Можеш, — відповіла професорка Макґонеґел, — швиденько.
Вона підійшла до дверей і відчинила їх перед ним. Гаррі збіг по ґвинтових сходах, потім
помчав безлюдним коридором; він залишив плаща-невидимку на астрономічній вежі, але це не
мало значення. Ніхто в коридорах не бачив, як він біжить; не було навіть Філча, місіс Норіс чи
Півза. Він не зустрів ані душі, поки не завернув у перехід, що вів до ґрифіндорської вітальні.
— Це правда? — прошепотіла Гладка Пані, коли він до неї підбіг. — Це таки правда?
Дамблдор... загинув?
— Так, — відповів Гаррі.
Гладка Пані заголосила й відхилилася, пропускаючи його, навіть не питаючи пароль.
Як і передбачав Гаррі, вітальня була набита учнями. Усі принишкли, коли він проліз крізь
отвір за портретом. Дін і Шеймус сиділи неподалік: це означало, що в спальні нікого не було, чи
майже нікого. Нічого не кажучи, не дивлячись нікому у вічі, Гаррі пройшов усю вітальню й
зайшов у двері до хлопчачих спалень.
Як він і сподівався, там на нього чекав Рон, що вдягнений сидів на ліжку з чотирма
стовпчиками. Гаррі сів на своє, і якусь мить вони просто дивилися один на одного.
— Вони кажуть, що треба закривати школу, — повідомив Гаррі.
— Люпин припускав, що таке може бути, — відповів Рон. Запала тиша.
— І що? — ледь чутно запитав Рон, ніби боявся, що їх підслухають меблі. — Чи ви
знайшли його? Здобули? Той...горокракс?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гаррі Поттер і напівкровний принц» автора Ролінґ Дж. К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 655. Приємного читання.
TextBook