Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Отже, так воно й буде? — сердито запитав Гаррі.

— Якщо в міністерстві вважатимуть, що так буде доречно, — пояснила професорка

Макґонеґел. — Жоден інший директор чи директорка не були...

— Жоден інший директор чи директорка не зробили сій школі стілько всього файного, —

прохрипів Геґрід.

— Гоґвортс має бути місцем останнього спочинку Дамблдора, — заявив професор

Флитвік.

— Безперечно, — погодилася професорка Спраут.

— Але в такому разі, — сказав Гаррі, — ви не повинні відправляти учнів додому раніше,

ніж відбудеться похорон. Вони ж захочуть з ним...

Останнє слово застрягло йому в горлі, але професорка Спраут договорила за нього.

—...попрощатися.

— Добре сказано, — пискнув професор Флитвік. — Просто чудово сказано! Наші учні

повинні віддати останню шану як годиться. А додому їх можна відправити й після цього.

— Підтримую, — сказала професорка Спраут.

— Я гадаю... що так... — досить нервово погодився Слизоріг, а Геґрід замість згоди просто

заридав.

— Він уже прибув, — повідомила раптом професорка Макґонеґел, виглядаючи у вікно. —

Міністр... і з ним, здається, ціла делегація...

— Пані професорко, можу я вийти? — відразу запитав Гаррі.