Гаррі Поттер і напівкровний принц

любові, — зронила професорка Макґонеґел, і тут знову відчинилися двері й увійшов Геґрід.

Ті місця його обличчя, що не заросли волоссям та бородою, були вогкі й напухлі; він

здригався від ридань, тримаючи в руці свою плямисту хустинку-як-скатертинку.

— Я... я си все зробив, пані професорко, — ледве вимовив він. — 3-забрав його.

Професорка Спраут повкладала діточок у ліжка. Професор Флитвік ще си лежить, але каже, що

з ним усьо буде файно, а професор Слизоріг просив переказати, що міністерство вже

поінформоване.

— Дякую, Геґріде, — сказала професорка Макґонеґел, негайно вставши й обвівши

поглядом усіх, хто зібрався навколо Біллового ліжка. — Мушу зустріти представників

міністерства, коли вони сюди прибудуть. Геґріде, передай вихователям гуртожитків... Слизоріг

хай представляє Слизерин... що я негайно хочу їх бачити у своєму кабінеті, їй теж приходь.

Геґрід кивнув, розвернувся й почовгав з палати, а Макґонеґел подивилася на Гаррі.

— Гаррі, перед зустріччю з ними, я хотіла б поговорити з тобою. Ходімо...

Гаррі встав, пробурмотів Ронові, Джіні й Герміоні: “Бувайте”, — і вийшов за професоркою

Макґонеґел з палати. У коридорах було безлюдно й тихо, і лише вдалині лунала пісня фенікса.

Минуло кілька хвилин, перш ніж Гаррі збагнув, що вони йдуть не до кабінету професорки

Макґонеґел, а до Дамблдорового кабінету, а ще за кілька секунд він усвідомив, що й справді —

вона ж була заступницею директора... отже, зараз вона директорка... тому той кабінет з

гаргуйлем належить їй...

Вони мовчки піднялися рухомими Гвинтовими сходами й зайшли в округлий кабінет. Він