Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Кажеш, на нього напав Ґрейбек? — збентежено запитав професорку Макґонеґел містер

Візлі. — Але ж він не перевтілювався? То що це означає? Що буде з Біллом?

— Ще невідомо, — зізналася професорка Макґонеґел, безпорадно поглядаючи на Люпина.

— Можливо, Артуре, виникне якесь зараження, — зітхнув Люпин. — Це дуже дивний

випадок, просто унікальний... ми не знаємо, яка буде його поведінка, коли він прокинеться...

Місіс Візлі взяла в мадам Помфрі мазь з огидним запахом і почала натирати Біллові рани.

— А Дамблдор... — сказав містер Візлі. — Мінерво, це правда... він справді...

Професорка Макґонеґел кивнула, а Гаррі відчув, як Джіні поворухнулася в нього за

спиною, й озирнувся. Звузивши очі, вона невідривно стежила за Флер, яка з застиглим обличчям

розглядала Білла.

— Дамблдор відійшов, — прошепотів містер Візлі, але місіс Візлі не бачила нічого, крім

старшого сина; вона заридала, і сльози падали на Біллове понівечене обличчя.

— Авжеж, немає значення, яка буде його зовнішність... це не т-так і важливо... але ж він б-

був такий гарненький хлопчик... такий гарнесенький... і з-збирався одружитися!

— І шо ви м’аєте на увазі? — вигукнула раптом на весь голос Флер. — Як теє, збигався

одгушитися?

Місіс Візлі здивовано підняла заплакане обличчя.

— Ну... тільки те, що...

— Ви думаєте, шо Б’ілл уже не захотше зі мною одгушитися? — вимагала відповіді Флер.

— Ви думаєте, шо чегез ті укуси він мене пегестане люб’ити?