Гаррі Поттер і напівкровний принц

сходами, за спиною в нього, як завжди, розвівається чорна мантія, і як він на ходу виймає

чарівну паличку, — і знайшов, де точиться бій...

— Ми були в скрутному становищі і програвали битву, — глухо пояснила Тонке. —

Ґіббона ми знищили, але всі інші смертежери готові були битися не на життя, а на смерть.

Невіла поранило. На Білла напав Ґрейбек... було темно... скрізь шугали закляття... Мелфой зник

— мабуть, вислизнув і піднявся на вежу... за ним кинулося ще кілька смертежерів, і один з них

заблокував за собою сходи якимось закляттям... Невіл туди побіг, але його підкинуло вгору...

— Ми не могли прорватися, — додав Рон, — а той здоровило-смертежер і далі стріляв на

всі боки закляттями, які відбивалися від стін і лише чудом не влучали в нас...

— А тоді з’явився Снейп, — сказала Тонкс, — а потім знову зник...

— Я бачила, як він біг до нас, але в мене ледь не влучило закляття величезного

смертежера, тож я ухилилася й втратила його з очей, — пояснила Джіні.

— А я бачив, як він проскочив повз бар’єр закляття, наче й не було жодної перешкоди, —

додав Люпин. — Я кинувся за ним, але мене віджбурнуло, як і Невіла...

— Мабуть, він знав якесь невідоме нам закляття, — прошепотіла Макґонеґел. — Зрештою,

він викладав захист від темних мистецтв... я хибно припустила, що він женеться за тими

смертежерами, що повтікали на вежу...

— А він і гнався, — розлючено сказав Гаррі, — тільки щоб їм допомогти, а не щоб

зупинити... думаю, проникати крізь бар’єр помагала Чорна Мітка... а що було, коли він

повернувся?