Гаррі Поттер і напівкровний принц

Дамблдор знав про Снейпа щось таке, чого не знали ми...

— Він завжди натякав, що має залізні підстави довіряти Снейпу, — професорка

Макґонеґел витирала кутики заплаканих очей картатим по краях носовичком. — Тобто... знаючи

Снейпове минуле... зрозуміло, що в людей були сумніви... але Дамблдор чітко мені сказав, що

Снейпове каяття абсолютно щире... навіть слухати нічого не бажав!

— Хотіла б я знати, що йому Снейп нарозповідав, чим переконав, — сказала Тонкс.

— Я знаю, — не змовчав Гаррі, й усі подивилися на нього. — Снейп передав Волдемортові

інформацію, яка спонукала Волдеморта напасти на моїх батьків. А потім Снейп сказав

Дамблдорові, що він не тямив, що робив, що йому страшенно прикро за те, що він накоїв,

прикро, що вони загинули.

— І Дамблдор повірив? — засумнівався Люпин. — Дамблдор повірив, що Снейпові було

прикро через те, що загинув Джеймс? Та Снейп Джеймса ненавидів...

— Мама моя теж була для нього нічого не варта, — додав Гаррі, — бо вона маґлівського

роду... він називав її “бруднокровкою”...

Ніхто не спитав, звідки Гаррі це знає. Усі були вражені й намагалися перетравити увесь

жах і потворність того, що сталося.

— Це все я винна, — сказала раптом професорка Макґонеґел. Вона була якась розгублена

й бгала пальцями вогкий носовичок. — Це моя вина. Це я сьогодні послала Філіуса по Снейпа,

попросила, щоб той прибув і нам допоміг! Якби я не попередила Снейпа про те, що діється, то

він би, може, не долучився до смертежерів. Навряд чи він знав про їхнє прибуття до того, як