Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Я си зв’язував лапки кільком посіпачкам, коли зачув, як вони наближаються, — сумно

пробурмотів Геґрід, не зводячи очей зі своєї зруйнованої хижі. — Йой, бідачки, та ж вони,

либонь, згоріли до гілочок...

— Геґріде...

— Та що сталоси, Гаррі? Я тілько уздрів тих смертежерів, що бігли від замку, але чого з

ними біг Снейп, шляк би їх трафив? Де він подівся... доганяє їх?

— Він... — Гаррі мусив прокашлятися; горло було сухе від переживань та диму. — Геґріде,

він убив...

— Убив? — голосно перепитав Геґрід, дивлячись на Гаррі. — Снейп убив? Йой, Гаррі, та

що ти таке кажеш?

— Дамблдора, — прохрипів Гаррі. — Снейп убив... Дамблдора.

Геґрід дивився на нього й нічого не розумів, судячи з тієї частини його обличчя, яку можна

було розгледіти.

— Що з Дамблдором, Гаррі?

— Він мертвий. Снейп його вбив...

— Йой, не кажи такого, — грубо крикнув Геґрід. — Снейп убив Дамблдора... Гаррі, ти що

— здурів? Що ти таке кажеш?

— Я бачив, як це сталося.

— Не міг ти бачити.

— Я бачив, Геґріде.