Гаррі Поттер і напівкровний принц

Ходімо! Бігом!

І Гаррі відчув, як задвигтіла в нього під щокою земля, коли брат з сестрою та величезний

смертежер підкорилися й побігли до брами. Гаррі з люті щось нерозбірливо закричав: тієї миті

йому було байдуже, живий він чи мертвий; він відштовхнувся від землі, скочив на ноги й

наосліп пошкандибав до Снейпа — людини, яку він зараз ненавидів не менше, ніж самого

Волдеморта...

— Сектум...

Снейп махнув чарівною паличкою і знову відхилив закляття; але Гаррі тепер був до нього

зовсім близько й нарешті добре бачив Снейпове обличчя: там уже не було й тіні глузливої

посмішки; спалах вогню освітив гримасу люті. Зосередившись з останньої сили, Гаррі подумав:

“Леві..”

— Ні, Поттере! — різко крикнув Снейп. Щось голосно бабахнуло, і Гаррі відлетів назад,

знову важко вдарившись об землю, але тепер з його руки вислизнула чарівна паличка. Він чув

Геґрідові крики й Ікланеве виття, а Снейп підступив ближче й поглянув, що він лежить,

роззброєний і беззахисний — як перед цим Дамблдор. Снейпове бліде лице, освітлене загравою

палаючої хижі, палало ненавистю, як і тоді, коли він уразив закляттям Дамблдора.

— Поттер, як ти посмів атакувати мене моїми ж власними закляттями? Це я їх винайшов...

я, Напівкровний Принц! А ти хочеш скерувати проти мене мої ж винаходи, як і твій мерзенний

батько? Не вийде!

Гаррі метнувся до чарівної палички; Снейп вистрілив у неї закляттям, вона відлетіла на