Гаррі Поттер і напівкровний принц

не вважає неввічливим відвідувати колегу в такий пізній час, але тепер, коли в них зав’язалася

розмова, він вирішив з’ясувати питання важливіші.

— Пане професоре, я читав у “Щоденному віщуні”, що звільнили Фаджа...

— Правильно, — підтвердив Дамблдор, завертаючи в бічну вуличку. — На його місце

прийшов, як ти, мабуть, також читав, Руфус Скрімджер, колишній начальник служби аврорів.

— Чи він... Як ви вважаєте, він добрий? — запитав Гаррі.

— Цікаве запитання, — сказав Дамблдор. — Він багато вміє і знає. Вольовий, рішучіший

за Корнеліуса.

— Я мав на увазі...

— Знаю, що ти мав на увазі. Руфус — людина дії, він чи не все своє доросле життя

боровся з темними чаклунами. Він не буде недооцінювати Лорда Волдеморта.

Гаррі трохи зачекав, але Дамблдор не згадав про свій конфлікт зі Скрімджером, про який

писав “Щоденний віщун”, а йому не вистачило нахабства й далі розвивати цю тему, тож він її

змінив.

— Пане професоре... я ще читав про мадам Боунз.

— Так, — неголосно озвався Дамблдор. — Жахлива втрата. Це була видатна чарівниця.

Тепер сюди, здається... ой...

Він показував пораненою рукою.

Пане професоре, а що з вашою...

— Зараз не маю часу пояснювати, — ухилився Дамблдор. — Це захоплива історія, коротко