Гаррі Поттер і напівкровний принц

Струмінь зеленого світла вистрілив з кінчика Снейпової палички і вдарив Дамблдора в

груди. Крик жаху так і не вилетів з Гарріних вуст; мовчки й нерухомо він змушений був

дивитися, як Дамблдора підкинуло вгору: на частку секунди здалося, що директор завис під

палаючим черепом, а тоді повільно, наче велика ганчір’яна лялька, він перекинувся спиною

через зубці валу і зник з очей.

— РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ —

Втеча Принца

Гаррі здалося, ніби це його самого жбурнуло в порожнечу; цього не було... цього не могло

бути...

— Геть звідси, швидко, — наказав Снейп.

Він схопив Мелфоя за комір і виштовхав його першого за двері; за Мелфоєм кинувся

Ґрейбек разом з присадкуватими братом і сестрою, що дихали збуджено й важко. Коли вони

зникли за дверима, Гаррі збагнув, що знову може рухатися; він тепер заціпенів біля стіни не від

чарів, а від жаху й потрясіння. Він скинув з себе плащ-невидимку саме тоді, коли в двері

виходив останній смертежер — той, з жорстоким обличчям.

— Петрифікус Тоталус!

Смертежер зігнувся, ніби його вдарили чимось важким по спині, й повалився додолу,

застиглий і негнучкий, наче воскова фігура. Не встиг він торкнутися долівки, як Гаррі

переступив через нього й помчав темними сходами донизу.

Жах шматував йому серце... він мусить знайти Дамблдора і мусить упіймати Снейпа... ці