Гаррі Поттер і напівкровний принц

вовкулаку збило з ніг; він ударився об мур і поточився. Серце в Гаррі гупало з такою силою, що

просто дивовижно, як це ніхто й досі не почув, що він тут стоїть, ув’язнений Дамблдоровим

закляттям... якби ж він міг хоч поворухнутися, він би тоді з-під плаща вцілив їх закляттям...

— Драко, або виконуй, або відійди, щоб хтось із нас... — прохрипіла жінка, та в ту мить

двері до валів розчахнулися і з’явився Снейп з чарівною паличкою в руці; він окинув усіх

чорними очима — від Дамблдора, що тулився до стіни, до четвірки смертежерів разом з

вовкулакою і Мелфоя.

— Снейп, є проблема, — сказав дебелий Амікус, не зводячи очей і палички з Дамблдора,

— хлопець неспроможний...

Але ще хтось дуже тихо вимовив Снейпове ім’я.

— Северусе...

Цей голос налякав Гаррі понад усе, що він пережив цього вечора. Дамблдор уперше по-

справжньому благав.

Снейп нічого не сказав, тільки вийшов уперед і грубо відштовхнув Мелфоя. Троє

смертежерів мовчки відсахнулися. Навіть вовкулака, і той нібито вгамувався.

Снейп якусь мить дивився на Дамблдора, і суворі риси його обличчя не виражали нічого,

крім огиди й ненависті.

— Северусе... будь ласка...

Снейп підняв чарівну паличку і спрямував її на Дамблдора.

— Авада Кедавра!