Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Імпедімента! — заволав Гаррі.

Його закляття вдарило Амікуса в груди: той завищав з болю, як порося, підлетів угору,

вгатився в протилежну стіну, сповз на підлогу і пропав з виду, бо його заступили Рон,

професорка Макґонеґел та Люпин, що билися кожен зі своїм смертежером. Трохи віддалік Гаррі

побачив Тонкс, яка боролася з величезним білявим чаклуном, що сипав навсібіч закляттями, і ті

рикошетом відбивалися від стін, трощачи каміння і розбиваючи вікна...

— Гаррі, де ти взявся? — крикнула Джіні, та ніколи було їй відповідати. Він нагнув голову

й кинувся далі, ледве ухилившись від вибуху, що розірвався над його головою, засипавши всіх

уламками стіни: “Снейп не повинен утекти, він мусить наздогнати Снейпа...”

— Ось вам! — крикнула професорка Макґонеґел, і Гаррі побачив, як смертежерка Алекта

тікає по коридору, затуливши голову руками, а її брат біжить слідом. Гаррі кинувся за ними, але

за щось перечепився і впав комусь на ноги: озирнувся й побачив на підлозі кругле й бліде

Невілове обличчя.

— Невіле, чи ти?..

— Усе нормально, — простогнав Невіл, хапаючись за живіт, — Гаррі... Снейп і Мелфой...

побігли туди...

— Я знаю, я за ними! — крикнув Гаррі і просто з підлоги поцілив закляттям у величезного

білявого смертежера, що чинив найбільший розгардіяш. Той завив з болю — закляття влучило

йому в саме обличчя; потім крутнувся, захитався, й погупав ножиськами вслід за братом і

сестрою.