Гаррі Поттер і напівкровний принц

вас зараз уб’ю...

— Хлопче, не блефуй. Якби ти збирався мене вбити, ти зробив би це відразу, коли мене

роззброїв, а не почав би ці милі балачки про засоби й методи.

— Карочє, я не маю іншого виходу! — зненацька побілів, як і Дамблдор, Мелфой. — Я

мушу це зробити! Він мене вб’є! Повбиває всіх моїх рідних!

— Я розумію всю складність твого становища, — сказав Дамблдор. — Інакше б я одразу

став на твоєму шляху. Просто я знав, що тобі кінець, якщо Лорд Волдеморт зрозуміє, що я тебе

запідозрив.

Мелфой аж зіщулився, почувши це ім’я.

— Я не хотів говорити з тобою про завдання, яке він тобі доручив, бо він міг застосувати

проти тебе виманологію, — вів далі Дамблдор. — А тепер ми нарешті можемо поговорити

відверто... не було завдано ніяких збитків, ти нікому не заподіяв шкоди, на твоє превелике

щастя, усі твої ненавмисні жертви вижили... Драко, я можу тобі допомогти.

— Не можете, — заперечив Мелфой, а його рука з чарівною паличкою шалено тряслась.

— Ніхто не може. Він наказав мені це зробити, а інакше він мене вб’є. Я не маю вибору.

— Перейди на наш бік, Драко, і ми заховаємо тебе надійніше, ніж ти можеш собі уявити.

Ба навіть більше, я сьогодні пошлю членів Ордену до твоєї матері, щоб її теж заховали. Твій

батько зараз сидить у Азкабані і йому ніщо не загрожує... коли настане час, ми оборонимо і

його... перейди на наш бік, Драко... ти ж не вбивця... Мелфой дивився на Дамблдора.

— Але ж я так далеко зайшов, — задумливо проказав він. — Усі думали, що я загину, а я