Гаррі Поттер і напівкровний принц

Гаррі ледве витяг плаща з валізи, намагаючись, щоб Дамблдор не помітив, як там усе

скидано жужмом. Коли він запхнув плаща у внутрішню кишеню куртки, Дамблдор махнув

паличкою — і валіза, клітка й Гедвіґа щезли. Дамблдор ще раз махнув паличкою — і вхідні

двері відчинилися просто в холодну імлисту темряву.

— А тепер, Гаррі, вийдемо в ніч і поженемося за тією зрадливою спокусницею — новою

пригодою.

— РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ —

Горацій Слизоріг

Хоч минулі кілька днів Гаррі відчайдушно прагнув, щоб Дамблдор забрав його звідси, та

тепер, коли вони вже йшли разом по Прівіт-драйв, він почувався явно не в своїй тарілці. Досі

він ще ні разу не мав серйозної розмови з директором поза межами Гоґвортсу; їх майже завжди

розділяв письмовий стіл. Спогади про їхню останню зустріч віч-на-віч постійно зринали в

пам’яті, і від цього Гаррі пік сором; він тоді дуже кричав, та ще й розбив кілька найцінніших

Дамблдорових речей.

А от Дамблдор — навпаки — здавався цілком спокійним.

— Гаррі, тримай чарівну паличку напоготові, — бадьоро сказав він.

— Пане професоре, мені ж не дозволено вдаватися до чарів за межами школи.

— Якщо на нас нападуть, — сказав Дамблдор, — я дозволяю тобі скористатися будь-яким

антизакляттям чи антипрокльоном, що спаде тобі на голову. Хоч навряд чи цієї ночі тобі треба

боятися нападу.