Гаррі Поттер і напівкровний принц

— Ні, Гаррі сам принесе.

Гаррі негайно підняв чарівну паличку.

— Акціо Розмертині мітли.

Наступної секунди голосно грюкнули, відчиняючись, двері шинку — дві мітли вилетіли на

вулицю й полинули до Гаррі. Біля нього вони різко загальмували й зависли, легенько

здригаючись, на висоті його пояса.

— Розмерто, надішли повідомлення в міністерство, — розпорядився Дамблдор, сідаючи на

мітлу. — Цілком можливо, що в самому Гоґвортсі ніхто ще не збагнув, що сталося... Гаррі,

накинь плащ-невидимку.

Гаррі вийняв з кишені плащ і накинув його на себе перед тим, як осідлати мітлу; мадам

Розмерта побігла у свій шинок, а Гаррі й Дамблдор відштовхнулися від землі і злетіли вгору.

Вони мчали до замку, і Гаррі скоса поглядав на Дамблдора, готовий його підхопити, якщо той

почне падати, але видовище Чорної мітки, здається, подіяло на Дамблдора, як збуджуючий

засіб: він низько нахилився над мітлою, не зводячи очей з Мітки, його довжелезне сиве волосся

й борода розвівалися за спиною в нічному повітрі. Гаррі теж подивився на череп, і в грудях у

нього отруйною бульбашкою почав набухати страх, стискаючи легені й примушуючи забути про

все пережите...

Як довго їх тут не було? Чи відвернулася вже фортуна від Рона, Герміони і Джіні? Невже

це хтось із них став причиною, що над школою з’явилася Мітка? Чи, може, то був Невіл, чи

Луна, чи якийсь інший учасник ДА? А якщо так... то це ж саме він звелів їм чатувати в