Гаррі Поттер і напівкровний принц

що... а що з Албусом?

Важко дихаючи, вона спинилася й широко розплющеними очима дивилася на Дамблдора.

— Він поранений, — пояснив Гаррі. — Мадам Розмерто, чи не можна його залишити в

“Трьох мітлах”, поки я побіжу до школи по допомогу?

— Та як же ти побіжиш сам! Невже ти не розумієш... ти що, не бачив...

— Якщо ви допоможете мені його підтримати, — Гаррі її навіть не слухав, — то ми його

заведемо в шинок...

— Що сталося? — стурбувався Дамблдор. — Розмерто, що таке?

— Та що ж... Чорна мітка, Албусе.

І вона вказала в небо над Гоґвортсом. Гаррі відчув, що від цих слів його охопив жах... він

обернувся й поглянув туди.

Он він, висить у небі над школою: палаючий зелений череп з язиком-змією — мітка, що її

залишали смертежери, коли вривалися в якусь будівлю... коли когось убивали...

— Коли вона з’явилася? — запитав Дамблдор і боляче стиснув Гаррі плече, зводячись на

ноги.

— Та, мабуть, кілька хвилин тому, бо коли я випускала надвір кота, її ще не було, а коли

піднялася нагору...

— Треба негайно повертатися в замок, — сказав Дамблдор. — Розмерто, — він ще трохи

хитався, але вже цілком володів ситуацією, — нам потрібен транспорт... мітли...

— Є в мене штуки дві за шинквасом, — перелякано пробелькотіла вона. — Принести?..